Проблеми оподаткування банківських операцій повязаних із заставою нерухомості
Та обставина, що цей первинний кредитор – він же первинний власник застави – після продажу застави вже не отримає ні відсотків по ній, ні повернення основної суми довга, не може (і не повинно!) «чіпати серця» податкових органів, що служать.
Відмічені податкові проблеми, пов’язані з іпотекою, з реалізацією застав первинними заставодержателями, на наш погляд, не можуть бути вирішені шляхом внесення часткових змін до окремих статей НК РФ.
Зокрема, для вирішення проблеми первинних власників застав на одному із засідань комітету Асоціації російських банків пропонувалося внести до розділу 25 НК РФ наступні зміни:
– в п. 12 ст. 270 НК РФ – обмовку наступного змісту: «за винятком випадків реалізації застави, що засвідчує права вимоги по відповідних кредитних засобах»;
– в ст. 280 НК РФ – додатковий пункт наступного змісту: «при реалізації первинним кредитором застави податкова база визначається як різниця між вартістю застави, що засвідчує права вимоги за борговим зобов’язанням, і вартістю боргового зобов’язання на дату реалізації застави».
Відносно подібного роду часткових змін можна сказати наступне. Конкретні поправки, вирішуючи одну проблему, часто породжують ряд нових. Так, пропоновані експертами ГАРБ зміни вводять нові, не відомі для користувачів НК РФ (платників податків і податкових органів, що служать) поняття: «вартість застави» і «вартість боргового зобов’язання на дату реалізації застави».
При введенні виключень подібного роду законодавцеві, очевидно, буде необхідно встановлювати значення таких понять для цілей НК РФ.
Слід зазначити, що такого типа поправки ведуть не тільки до розростання об’-ема тексту НК РФ, але і до його ускладнення (НК РФ вже сьогодні сприймається багатьма платниками податків і експертами як податковий ребус, що не має правильного рішення)…
Правильним варіантом вирішення проблем, розглянутих в даній статті, представляється тільки такий варіант внесення змін в НК РФ, при якому видані платником податків і повернені платником податків позикові засоби розглядатимуться як його витрати, а отримані платником податків і повернені йому позикові засоби – як доходи.
Така зміна НК РФ дозволила б вирішити як першу, так і другу з розглянутих проблем. По такому шляху пішли практично всі країни світу. Зрозуміло, в цьому випадку необхідно буде провести одноразовий, але ретельний і відповідальний перегляд цілого ряду статей НК РФ. Проте при цьому відпаде необхідність внесення в НК РФ численних змін в майбутньому.