Істотні виключення з числа банківських операцій
Відповідно до законопроекту 248022-4 «Про внесення зміни до статті 5 Федерального закону “Про банки і банківській деятельности”», над яким в даний час йде робота в російському парламенті, передбачається виключити з числа банківських операцій платежі за послуги зв’язку, за житлове приміщення і за комунальні послуги.
Парламентарії віднеслися до законопроекту неоднозначно
Автори законопроекту (депутати Державної Думы В.Г. Драганов, В.М. Різник і член Ради Федерации С.А. Васильев) стверджують, що цей правовий документ направлений перш за все на спрощення процедури здійснення платежів населення.
Крім того, на їх думку, забезпечивши правові основи для прийому у громадян згаданих вище платежів не тільки банками, але і іншими організаціями, зокрема торговими організаціями, держава створить здорове конкурентне середовище на ринку прийому платежів, що сприятиме зниженню сум, оплачуваних населенням як комісія.
Здавалося б, щоб люди менше витрачали часу на походи в банки, менше стояли в чергах і менше віддавали за комісію, парламентаріям треба обома руками голосувати за запропонований ним законопроект. Але цього не відбулося.
Більш того, щось не пригадується за останній час який-небудь інший банківський законопроект, який би зустрів такий запеклий опір, яке припало на долю законопроекту 248022-4.
Чим же викликано таке неоднозначне відношення до законопроекту з боку парламентаріїв? Щоб розібратися в цьому, мабуть, є сенс звернутися до тих аргументів, до яких удалися прихильники законопроекту і їх опоненти вже на етапі першого читання документа, коли обговорювалася його концепція.
Представляючи законопроект на пленарному засіданні палати, голова Комітету Державної Думи по кредитних організаціях і фінансових ринках В.М. Різник відзначив, що найважливішим його положенням є введення норми, що забезпечує захист населення від тих самих негативних наслідків, про які дуже часто говорять.
Йдеться про формулювання, що вводиться в текст Закону «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої «зобов’язання фізичної особи перед особами, що надають відповідні послуги, вважаються виконаними у момент надходження грошових коштів в касу повіреного», тобто в касу організації, яка приймає платежі від населення на підставі договору доручення, ув’язненого з підприємством, що надає відповідні послуги.
В.М. Різник при цьому відзначив, що на сьогоднішній день закон, по якому приймаються платежі від населення, не містить такої норми, тому у разі ненадходження від організації або банку в скарбницю, і не тільки в скарбницю, але і в організацію, що надала відповідні послуги, грошей платіж не вважається виконаним, і населення повинне платити другий раз.