Ефективна колоніальна політика банку
У вересні 2005 року об’єднання п’яти банків було завершене, банки «Уралсиб», «Автобанк-никойл», ІБГ «Никойл», Кузбассугольбанк і Брянський народний банк перейшли на єдину акцію і об’єдналися в банк «Уралсиб». Технічно і юридично відбулося приєднання банків до Уралсибу, конвертація їх акцій в акції Уралсиба і перереєстрація банків як філіалів банку «Уралсиб».
При цьому, по суті, переклад бізнесу в банк «Уралсиб» до об’єднання не проводився – скоріше, навпаки, частину клієнтів «Уралсиба» перейшли на обслуговування в Автобанк.
В результаті об’єднання ФК «Уралсиб» довелося фактично знецінити два сильних і відомих на ринку бренду «Никойл» і Автобанк, наново побудувати систему управління філіальною мережею і структуру керівництва. При цьому були втрачені ряд клієнтів, які перейшли в інші банки услід за менеджерами банків групи.
Не заперечуючи всі успіхи і визнаючи всю складність приєднання і інтеграції, в результаті якої утворений один з найбільших приватних банків країни, щодо інших учасників інтеграційних процесів (Росбанк, Інвестсбербанк) слід визнати, що схема інтеграції була вибрана і застосовувалася не кращим чином.
До речі, вартість придбання Югбанка, виходячи з наявності у останнього мережі з 50 офісів, була абсолютно розумною – фактично одне відділення банку обійшлося «Уралсибу» в 1 млн. доларів.
В цілому, якщо говорити умовно, то вартість невеликого банківського відділення складає від 100 до 500 тис. доларів залежно від місцерозташування і займаної площі, а вартість одного філіалу варіюється в діапазоні від 200 тис. доларів до 1 млн. доларів. Такі ціни обумовлені витратами на відкриття філіалів.
Зростання доходів – головний чинник вартості
Найбільшими покупцями на ринку банківського злиття за останні роки стали російські банки, які сформували банківські групи і з тим або іншим ступенем ефективності інтегрували бізнес придбаних банків в рамках цих груп.
У реальності основною метою придбання банківських активів є не придбання дешевої власності, а збільшення загальної вартості і ринкової частки бізнесу власників групи, тому дійсну ефективність злиття можна оцінювати тільки після деякого часу.
Ми оцінювали темпи зростання сумарних активів, прибули і доходів банківських груп за останні роки, при цьому на початок періоду бралися показники активів і доходів без урахування придбаних банків, а в кінці періоду – показники вже з урахуванням придбання.
Вибір показників базується на тому, що основним чинником зростання банку є не збільшення поточного прибутку, а зростання розміру його бізнесу, який виражається у розмірі банківських активів і доходів. Останні, враховуючи можливості по оптимізації прибули, є основним вимірюванням зростання бізнесу.
- Збуджена справа відносно Промэк-банку
- Питання застосування Положення Банку Росії F 266-П і Вказівки Банку Росії F 1376-У
- Інтервю Ігор Фіногенов президент НОМОС-банку
- Практика застосування Положення Банку Росії F 266-П в питаннях і відповідях
- Строкате програмне забезпечення зводить нанівець роботу банку