Банки дійшли до біржі
Він обіцяє далі спрощувати правила і процедуру розміщення, не ослабляючи контроль за якістю капіталів. На початку року ЦБ зрівняв резидентів і нерезидентів, дозволивши останнім без узгодження з ЦБ набувати пакетів акцій банків 1% або вартістю не більше 10 млн. крб.
Тепер його потрібно повідомляти про придбання більше 1% акцій (раніше поріг для резидентів був 5%) і отримувати дозвіл на покупку більше 10% (для резидентів було понад 20%).
Підготовка
Чекаючи спрощення правил гри перед розміщеннями держбанків, інші готували власні розміщення. Ті, кому були потрібні гроші, привертали їх за рахунок приватних розміщень або продажу частки стратегічному інвесторові. Так у результаті поступив Росбанк, який повинен був стати піонером на ринку банківських IPO.
Банк “Відродження” минулого літа привернув $54 млн., розмістивши серед інвестфондів допеміссию на 10% капіталу. На квітень заплановано ще одне приватне розміщення – 13% приблизно на $177 млн. Банк Москви літом продав 4,3% акцій за 2,9 млрд крб., а зараз розміщує ще 5,6%.
Приватне розміщення може стати кроком до публічного, це поширений прийом.
Пробізнесбанк минулою восени продав інвестфондам третину акцій більш ніж за $125 млн., а зараз збирається вивести свої папери на біржу. “Ми хотіли привернути в капітал $100 млн., а для ефективного публічного розміщення потрібний був free float близько $250 млн. До того ж нам би довелося пройти складну процедуру підготовки до IPO”, – пояснює президент Пробізнесбанка Сергій Леонтьев.
Крім того, банк зараз росте і активно вкладається в свій розвиток, а публічні компанії дуже чутливі до проміжних показників – квартальним, наприклад, і при такому тиску ринку банку було б складніше швидко розвиватися, міркує він.
Приватне розміщення дозволило Пробізнесбанку привернути потрібний тип інвесторів, які вірять в його стратегію і готові чекати результатів, а IPO банк планує через 2-3 роки. Банк Москви в найближчі півтора-два роки не розглядає варіант публічного розміщення, говорить начальник управління взаємин з інвесторами Анастасія Беляніна.
Головні перешкоди для IPO – поки невеликий розмір російських банків, дорожнеча і складність цієї процедури, вважає та, що управляє фондом “Ренфін” “Ренесанс управління інвестиціями” Марина Чекурова. До того ж продати частку стратегові набагато швидше, ніж на публічному ринку.
Проводіть IPO стоїть, якщо банк більше не може привертати боргові зобов’язання, вважає Ігор Кобзарь, керівник Піфом “КІТ – Російський фінансовий сектор”. Якщо боргове навантаження дозволяє, банку краще почекати з виходом на біржу рік-півтора, щоб потім продатися дорожче.
Наприклад, “Російський стандарт” через декілька років коштуватиме набагато дорожче і сенсу проводити IPO йому немає, згодна Біла.